27.12.2021

Поряд із технологічним прогресом злочинність також швидко розвивається, і з'являються злочини «нового покоління». Цифрові програми мають конструктивні особливості, які можуть сприяти кібернасильству. Наприклад, за допомогою функції доступу до геолокації в деяких додатках зловмисники можуть дуже детально відстежувати своїх жертв. Анонімність, яку надають платформи соціальних мереж, дають можливість кривдникам писати образливі коментарі та погрози. Чим більш відомий або публічний обліковий запис жінки в соціальних мережах, тим більша ймовірність, що вона стане мішенню онлайн-зловживання. Кібербулінг, інтернет-сталкінг та та загалом інтернет насильство призводять до психологічних проблеми, небажаного витоку приватної інформації, руйнування репутації та втрати довіри.
Кібербулінг є одним із нових видів насильства над жінками. Він може виражатись в різних формах: у порушенні приватного життя, втручанні до комп’ютера жертви, поширенні та маніпуляції інформацією чи зображеннями, в тому числі, приватного характеру. Основна причина онлайн-булінгу – відсутність жодної відповідальності для нападників.
Основним простором для кібербулінгу є:

В Україні проблема кібер-булінгу вивчена недосконало. Ні дорослі, ні діти не захищені від цього явища, а порушники не будуть притягнуті до кримінальної відповідальності, оскільки на сьогоднішній день чинне законодавство України не містить прямих норм, які передбачали б реагування держави на кібербулінг чи кібер переслідування. Саме тому одне з завдань експертної спільноти та громадських організацій, які працюють з проблематикою безпеки є запобігання кібер-насильству та психологічна реабілітація тих, хто постраждав від кібер-булінгу.
Існують певні рекомендації, які слід виконувати у разі зіткнення з кібербулінгом

Така ж ситуацій і в Україні. Однак це не означає, що українське законодавство не містить взагалі жодних норм, які можна було б використати для захисту від кібернасильства. Законом України від 15 жовтня 2017 року “Про основні засади забезпечення кібербезпеки України” закріплена відповідальність за кіберзлочини. При погрозі вбивства, можна звертатись в рамках статті 129 ККУ. Цькування за ознакою статі, гендерної ідентичності, прояви психологічного насильства, погрози заподіяння будь-якої шкоди, необхідно звертатись до поліції, посилаючись на ст. 161 ККУ. Багато випадків сталкінгу потрапляють під заборону в межах ст. 182 ККУ «Про недоторканність приватного життя». Також відповідно Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» дискримінація за ознакою статі забороняється. Цей закон регулює питання гендерної дискримінації та її проявів в мережі інтернет також. Якщо переслідувач використовує ваші персональні дані, фото чи відео без дозволу, це можна заборонити на підставі ст. 307 Цивільного кодексу України. Використання ваших паспортних даних, даних про здоров’я, банківські рахунки і навіть ваш номер телефону незаконне. Право на захист таких персональних даних закріплено в Законі України «Про захист персональних даних» та супутніх нормативно-правових актах. Ви можете звертатися в поліцію, до суду, до Уповноваженої Верховної Ради з прав людини — саме ця інституція контролює поширення і гарантує захист персональних даних кожної людини.
Поліція часто сприймає звернення такого характеру як гру, як щось несерйозне й віртуальне. Часто можна почути: та не звертайте на це увагу, вас просто намагаються налякати, заблокуйте його/її. Часто правоохоронці перекладають відповідальність, як і справу самозахисту, на потерпілу особу, не виявляють емпатії і знецінюють почуття потерпілих, не бачать реальної загрози. А дуже часто інтернет-насильство перетворюється в реальне переслідування, яке в майбутньому може завдати шкоди не просто психічному здоров'ю людини, а ще й життю. Тому все ж таки найефективнішим способом реагування залишаються внутрішні практики й правила модерування та адміністрування з боку власників сайтів, соціальних мереж.
Підписатися на розсилку