Гендерна стереотипізація і дискримінація та функціонування фемінітивів в мовленні українців та українок

Фемінітиви як органічна лексична номінація, притаманна українській мові з давніх часів, стає об'єктом багатьох досліджень та цільовою темою багатьох інтернет-статей. Те, що фемінітиви існують в українській мові ще з прославянських часів, це факт, проте чому інтенсивність їх вживання критично зменшилась на сучасному етапі? В цій статті ми розповімо про соціально та історично зумовлені чинники,  які безпосередньо впливають на формування мовної та культурної поведінки сучасного українського суспільства. Розглянемо основні фактори, які впливають на сприйняття та як наслідок вживання чи невживання фемінітивів.

Фемінітив - це слова, які використовуються для позначення жінок за їх статусом, діяльністю, професією тощо. Це загальновідоме визначення, яке пояснює функцію фемінітивів як лексичної одиниці, проте роль фемінітивів набагато ширша. Фемінітиви - це індикатор видимості жінок, залученості їх до активного соціального життя, відображення різноманітності їх соціальних ролей. Хоча фемінітиви і є певною мірою проявом гендерної рівності та недискримінації жінок, але в суспільстві, навіть жінками, сприймається суперечливо. 

Чому так відбувається та що стало передумовою?

По-перше, фемінітиви як мовна одиниця були “вилучені” з регулярно вжитку носіїв української мови. В ХХ ст. під час активної радянізації українського суспільства та мовлення, українська мова як живий конструкт зазнала тотального збіднення та забруднення росїїзмами, та злиттям двох мов. Саме тоді з'явилися некоректно утворені фемінітиви, наприклад: “почтальонша”, “врачиха”, “магазінщиця”. Подубні лексичні утворення викликають неоднозначну реакцію, вони звучать як щось інородне, зневажливе, та навіть принизливе. В українській мові є чудові фемінітиви, які слід використовувати замість вказаних росіїзмів, зокрема “листоноша”, “докторка”, “продавчиня”. Проте не всі знають як правильно утворюються фемінітиви, тому навіть на сучасному етапі, ми можемо іноді почути некоректні ні за значенням, ні за правописом слова. Через це і формується думка, що фемінітиви це щось інородне та непритаманне українській мові. З подібними упередженнями необхідно боротися, оскільки це результат спрощення та НЕ актуалізації лінгвокультурного явища фемінітивів. 

По-друге, саме спрощення образів, НЕ актуалізація багатьох понять та явищ, в результаті призводить до формування стереотипів. Стандартизовані та застарілі образи та характеристики жінок, це стереотипи, які формувались в суспільстві під впливом певних соціальних процесів. Раніше соціально-рольові обов'язки жінки обмежувались інститутом сім'ї, що включало піклування про дітей, хатні обов'язки, одним словом стандартизований образ “Берегині”. Проте розвиток соціальних цінностей, диференціація соціальних ролей призводить до нівелювання застарілого образу жінки-берегині. Проте набір стереотипних характеристик цього образу залишається. Жінка - тендітна, слабка, дбайлива та зовнішньо приваблива. Жінок асоціюють та стереотипізують як “слабку стать”. Під впливом стереотипів жінки як представниці свого гендеру набувають характеристик на кшталт “повільно вчиться”, “не витривалі”, “допускають помилки”. Тому і для самих жінок саме маскулінні характеристики стають індикатором успішності та більшої залученості, що зумовлює вживання маскулінітивних номенів на позначення жіночої посади, професії чи діяльності. Жінки віддають перевагу маскулінітивам при називанні себе за професійною діяльності через те, що стереотипізований образ жінки менш привабливий та затребуваний в професійному середовищі, ніж позитивно стереотипізований образ чоловіка, а фемінітиви сприймають як применшення їх значимості. Таким чином гендерно стереотипізоване та дискримінаційне середовище, яке не передбачає активного залучення жінок в усі сфери життєдіяльності, нівелює необхідність вживання фемінітивних номінацій, які певною мірою можуть впливати на формування лінгвокультурної поведінки та запобігати і протидіяти проявам гендерної дискримінації. 

По-третє, категоризація поняття фемінітивів. Категоризація понять, явищ та процесів необхідна для точного розуміння їх значення та функцій. В рамках власного дослідження, яке проводилось у форматі фокус-групової дискусї, в якій взяли участь 8 учасниць різних вікових категорій, ми виявили, що не всі жінки на достатньому рівні категоризують та актуалізують поняття фемінітивів, і виявили певні вікові та діяльнісні особливості. Жінки старшого пенсійного віку, чия діяльнісна активність вже не така інтенсивна, не приділяють особливої уваги фемінітивам та процесам які з ними пов'язані, що певною мірої нівелює необхідність в категоризації цих понять. Категоризуючи поняття та явища, людина в силу свого досвіду та сформованої на даному етапі “картини світу”, наділяє категорії певним асоціативним та емоційним наповненням. В залежності від асоціацій, особистість підсвідомо вилучає чи навпаки виводить певні категорії на свідомий рівень. Ці процеси зумовлені ціннісними орієнтирами, які вже сформовані на цьому етапі сприйняття, оскільки те що не вписується в рамки сприйняття людини, автоматично залишається за цими умовними рамками. В процесі дослідження було виявлено, що більшість учасниць асоціює поняття фемінітивів з категоріями “жінка” та “жіночність”, що зумовлює виникнення скоріше позитивних та нейтральних емоцій. Такі асоціації запускають процеси рефлексії, оскільки категорії “жінка” та “жіночність” є невід'ємними складовими жіночої ідентичності. 

Не можна змусити когось добре ставитись до фемінітивів чи вживати їх, оскільки тоді це суперечитиме основній ідеї цієї мовної номінації, а саме вирівняти та об'єднати, а не змусити та поляризувати. На сучасному етапі в Україні відбувається активне залучення жінок до соціального життя, що в результаті все більше привертає увагу до категорії жіночності та визначення їх соціальних ролей. В результаті того, що українське суспільство набуває гендерно спрямованих цінностей, мова як живий не статичний конструкт теж приймає ці цінності, та прагне до гендерного балансу.  Інтенсивність вживання фемінітивів та активізація видимості жінок це поняття які корелюються, оскільки включення жінок в активне соціальне життя, та підвищення важливості їх ролей збільшує активність вживання фемінітивів, але й вживання фемінітивів сприяє видимості жінок у суспільстві та утвердженню гендерної рівності.