Дискримінація. Концептуальні засади, практики, теоретичні напрацювання та практичний досвід протидії

По-перше, розглянемо термін “дискримінація”. Як виглядає термін протилежний до “дискримінувати”. Це надання всім рівних прав? Чи це боротьба за боротьбу? Важливо усвідомлювати, боротьба з дискримінацією дискримінує саме поняття дискримінації. Як тільки ми говоримо про дискримінацію, нам важко уявити в чому полягає концепція протилежного до дискримінації. Це є антидискримінація, це позитивні дії які націлені не на боротьбу, а на протидію. Великий британський філософ Гелен, який ще в 50-60 роках запропонував концепцію “Essentially contested concepts”, що означає сутнісно заперечувані концепції, де він заявив, що є певні концепти, щодо яких неможливий консенсус, наприклад: свобода, демократія. Йдеться про те, що в суспільстві завжди будуть представники таких груп, які не будуть погоджуватись з тією чи іншою ідеологією. Дискримінація належить до таких концептів.  Як тільки ми говоримо про боротьбу за дискримінацію, певна частина населення напружується, бо сприймає цю боротьбу як щось агресивне і не потрібне. Протидія дискримінації - це не нові правила, які ще більше обмежують, навпаки ми отримали інструменти і можливості м'яко комунікувати нові речі, позбавляти їх ідеологічного підтексту та звільняти від пут.

По-друге, для протидії дискримінації необхідно усвідомлювати, що таке дискримінаційна поведінка та дії. Насправді з дискримінацією, в тій чи іншій формі,  стикалися всі. Проблема в тому, що багато хто не актуалізує поняття дискримінація, і не вміє ідентифікувати дискримінаційні дії. Це відбувається з наступних причин - незнання самого поняття і незнання своїх прав, за рахунок чого і відбувається неусвідомлений процес поширення дискримінаційних дій та вчинків, в результаті чого дана  проблема залишається невидимою, і протидіяти їй стає все важче.  

По-третє, необхідно правильно та коректно трактувати такі поняття як дискримінація, політика недискримінації, рівні права та можливості. Основна проблема полягає в тому, що ці моделі цінностей прийшли до нас західної Європи та США. Якщо там ці поняття є повністю органічними та зрозумілими, то в українському суспільстві існують певні проблеми з трактуванням цих понять. Часто буває таке, що в суспільстві цими тенденціями зловживають, пояснюючи ними власні проблеми, які начебто зумовлені психологічними травмами. Ми говоримо про “generation snowflake”. Як приклад, розглянемо наступну ситуацію - що може робити викладач, коли отримує від студента чи студентки повідомлення: “ В мене  вчора ввечері був поганий настрій, я підозрюю, що в мене депресія, тому я не прийшов писати контрольну”. Ми розуміємо що з одного боку йдеться про невиконання навчального плану і дотримання прав, а з іншого боку - зловживання тенденціями чутливості та уважності до психологічних проблем. Безумовно дискредитувати за станом психічного здоров'я, це одна з форм дискримінації, якій має бути протидія, але  всі проблеми в своєму житті не вдасться завжди пояснювати або виправдовувати поганим настроєм чи психологічним станом. Це дискредитує саму ідею і серйозність ставлення. 

По-четверте, перестати зловживати поняттям “харасмент”. Зміст цього поняття не завжди коректно доноситься та адаптується в умовах функціонування в українському середовищі. Зловживання поняттям харасмент дискредитує ідею захисту людської тілесної та сексуальної цілісності. Це можна пояснити наступним чином. Є  концепт і є його прийняття в Україні. Саме тут і з'являється великий розрив. Ми зараз переживаємо хвилю нових понять концепцій, які не до кінця осмислені в суспільстві, в якому більшість цих понять навіть не актуалізуються та не категоризуються. Вживання без необхідності ті чи інші поняття, чи характеризування явищ не тими категоріями, призводить до зниження цінності та однозначності цих концептів. Поняття і концепції повинні бути досліджені, прокомуніковані, локалізовані., а потім введені в активний вжиток.

По-п’яте, розглянемо один із засобів протидії дискримінації. Ми можемо говорити про протидію дискримінації  на глобально світовому рівні, але це не буде дієвим, якщо локально люди не усвідомлюватимуть, що також іноді стають чинниками дискримінаційних вчинків. Тому, говорячи про засоби протидії важливо згадувати про критичне мислення. В нас абсолютно викривлене розуміння, що таке критичне мислення. Це не означає критикувати когось чи щось, насправді сама ідея західної традиції критичного мислення, це критично осмислити саме свої позиції. Анна Фройд, яка до розробила концепцію батька про захисні механізми психіки, говорить про те, що психіка захищає сама себе. Критичне мислення, це можливість переосмислити свої засади, своє упереджене ставлення та свої дискримінаційні дії, які людина може навіть не актуалізувати як дискримінаційні дії. 

Можемо зробити висновок, що основна проблема дискримінації, це не тільки сам факт існування цього явища в суспільстві, а ще й латентність цього явища, зумовлена НЕ актуалізацією ні самої дискримінаційної поведінки, ні себе самого як потенційного чинника дискримінаційної поведінки. Протидія дискримінації починається з себе.