20.01.2022
Наша команда Equal opportunities platform провела вебінар присвячений Дню Збройних Сил України 6 грудня 2021 року. На основі доповідь Ольги Полякової, лобістки коаліції у Дніпрі, було написано статтю, де висвітлені основні проблеми з якими стикаються волонтерки та ветеранки в процесі реалізації своїх потреб та прав.
Коаліцію ветеранок та волонтерок Дніпропетровської області було засновано в березні 2020 року. Поштовхом до цього стала проблема реалізації та забезпечення прав ветеранок, яким необхідна підтримка. В рамках цього проекту проводяться зустрічі, які супроводжуються психологічною підтримкою, організуються платформи, де ветеранки та волонтерки можуть говорити про свої соціальні проблеми та психологічні проблеми. Таким чином, до коаліції приєдналась психологиня Тара Конрад, яка намагається створити мережу серед психологинь, які б надавали допомогу дівчатам. Але є питання надання психологічної помочі ветеранкам має свою особливість. Жінки хочуть і готові отримувати психологічну допомогу, але не від усіх. Дуже важливо налагодити діалог між військовою і між цивільною психологинею, яка не має належного досвіду в роботі з ветеранками війни. За рахунок цього і утворюється бар'єр, який не дає ветеранка повною мірою розповісти про свої проблеми.
Варто звернути увагу на проблему видимості військовослужбовиць в Дніпропетровській області. На момент 21-го березня 2021 року в Дніпропетровській області нараховується 1255 жінок. які мають посвідчення УБД, це майже 5% від загальної кількості учасників бойових дій Дніпропетровської обл. . В порівнянні з 2015 роком, де цей показник був нульовим, ми бачимо що видимість жінок все ж таки зростає. Це відбулось завдяки діяльності ГО Невидимий батальйон, та їх проекту впровадження офіцерських звань, що стало поштовхом до стрімкого росту видимості жінок в Дніпропетровській області, принаймні по посвідченнях. В Дніпропетровській області є обласний план, стосовно кількості ветеранок - це 1325 осіб. Фактично, на обласному рівні план майже виконаний, але ця кількість не репрезентує реальну кількість учасниць бойових дій. Лобістка коаліції Ольга Полякова стверджує, що план був створений людьми, які не є компетентними в цьому питанні. При створенні плану не були враховані рекомендації від ГО Gender Stream, не враховані результати фокус-груп, в яких брали участь ветеранки, волонтерки та військовослужбовиці, що транслюють реальні потреби жінок.
Ще однією проблемою є відсутність підтримки ветеранів в Дніпропетровській обл. Жінки, знаходячись в зоні бойових дій виконували різні функції, такі як медична допомога, психологічна підтримка, робота на військових посадах. Дуже часто в результаті військової діяльності ветеранки повертаються додому маючи серйозні проблеми як з психологічним так і з фізичним здоров'ям. В рамках проведених фокус-груп, про які ми писали вище, дві учасниці розповіли, що мають серйозні проблеми зі здоров'ям після поранення. Одна з них має інвалідність другої групи, пов'язану з участю бойових дій, а інша не змогла оформити інвалідність, через відсутність необхідних документів. В департаменті соціальної політики до сьогодні не зафіксована реальна кількість ветеранок, і жінок-військових в Дніпропетровській області. Тобто цих людей немає в документах. Немає людей - немає програм з їхньої підтримки та допомоги . Відомо, що міністерство у справах ветеранів готує загальну інформацію про ветеранок по всій Україні. Певною мірою подібні проблеми виникають через невміння жінок, які нещодавно повернулися з війни, чітко та з позицією доносити та інформувати про свої проблеми. Тому виникає необхідність впроваджувати курси ораторського мистецтва для ветеранок та військовослужбовиць.
Майже всі учасниці фокус-групи зазначили, що на момент їхньої служби держава не помічала присутність жінок в армії. Деякі з них пройшли свій шлях в добровольчих батальйонах Донбас та Азов. Вони не були забезпечені, одягом, взуттям, засобами гігієни та засобами самозахисту, не було окремого приміщення для жінок. Респондентки по різному характеризують свій стан після повернення додому. Деякі кажуть, що в них суцільні проблеми, інші кажуть, що все складається добре, але зазвичай “складається добре”, це відсутність усвідомлення наявних проблем. Важливо зауважити, що ті жінки ветеранки, військовослужбовиці, які поверталися додому, де їхня родина ставилась з розумінням до їх вибору, краще інтегрувалися в повсякденне життя по поверненню. Ті жінки, які стикалися з критикою та нерозумінням від близких, визнають, що алко- та наркозалежність була присутня чи навіть залишається в їхньому житт. Жінки-ветеранки готові звернутися за допомогою, але лише до тих, від кого не почують засудження, і з ким зможуть говорити однією мовою, це не про українську чи російську, я про військовий чи волонтерський досвід.
Також існує проблема з наданням соціальних послуг та пільг. Соціальні служби консультують ветеранок, звісно надаються різні пільги, але є такі запитання, які потребують додаткового роз'яснення юриста. Це більш індивідуальні, особисті та приватні питання, але вони як наслідок також стосуються їх служби. Це про розлучення, дітей та майно. Розлучення після воєнної служби, це досить популярне явище.
Найбільш гострою проблемою учасниці АТО вважається їх психологічний стан. Жінки ділилися інформацією про те, що зловживали алкоголем після повернення та мали суїцидальні думки. Вони можуть ділитися цим одна з одною, при цьому не звертатись до спеціалістів. Те саме відбувається при необхідності звернутись в лікарню. Ветеранки не завжди звертаються в цивільні лікарні, через відсутність розуміння та підтримки з боку персоналу.
Також існує проблема відсутності можливості спільного відпочинку мами та дитини за державні кошти. Відомо, що в Міністерстві у справах ветеранів готують програму відпочинку для ветеранок з дітьми.
Стосовно дітей учасниць бойових дій, варто згадати про безкоштовне харчування в школах, яке надається за пільгами. Таке харчування зазвичай низькокалорійне, і в гіршу сторону відрізняється від загального.
Багато що в житті ветеранки залежить від того, чи є в її житті люди, які будуть її підтримувати. Чи є чоловік, який може взяти на себе матеріальне забезпечення сім'ї, поки дружина відновлюватиметься після війни. Не всі чоловіки мають можливість та готові в необхідній мірі підтримувати своїх жінок, які повернулися з війни.
Ще однією проблемою стала пандемія. У жінок, які щойно повернулися з війни нестабільний психологічний стан, а пандемія додає відчуття тревоги за близьких та невпевненість у завтрашньому дні. Під час пандемії жінки хвилюються за здоров'я своїх похилих батьків, і переймаються ефективністю дистанційного навчання своїх дітей. Ми бачимо як збільшується навантаження на жінок та дівчат. В результати ветеранки, через карантинні обмеження та велику кількість обов'язків не можуть повною мірою брати участь в більшості програм відпочинку чи в навчанні, яке мало би допомогти в майбутньому влаштуватись на роботу.
Існує також серйозна проблема з працевлаштуванням жінок, які повертаються з війни. Якщо жінка з великого міста, ще має якусь можливість реалізувати себе в професійній діяльності, то жінки та дівчата з маленьких міст чи сіл, повертаючись додому стикаються з проблемою безробіття та неможливістю забезпечувати свої базові життєві проблеми.
Ольга Полякова запропонувала кілька рекомендацій, щодо вирішення окреслених проблем.
На державному рівні необхідно:
На місцевому рівні необхідно:
Підписатися на розсилку