23.03.2023
В січні 2023 року, за підтримки FLAX Foundation, нам пощастило поспілкуватись з психологинею з Андського університету (Богота, Колумбія) Аною Лусією Харамільо. Ана отримала докторський ступінь з людського розвитку, парної та сімейної терапії у Технічному університеті Вірджинії, США. Досвід Ани став необхідним в підготовці українських психологів та психотерапевтів, які в майбутньому матимуть місію - допомагати та лікувати людей з психологічними травмами та ПТСР.
Ось що розповідає нам Ана про організовані заходи.
Ана: Минулого року Американська психологічна асоціація (AПA) зв’язалася з нами через віце-деканку з досліджень Діану Агудело. Вони хотіли організувати зустріч президентів асоціацій психологів світу, які працюють над питаннями сталого розвитку та психічного здоров’я. Ідея полягає у тому, щоб такі асоціації могли впливати на процес формування політики з питань психічного здоров'я у своїх країнах. Раз на один чи два роки проводяться присвячені цьому питанню зустрічі і одна з них мала відбутися минулого року в Колумбії, Андському університеті. Ту зустріч у липні 2022 року відвідала представниця Асоціації українських психологів. Також на зустрічі була присутня пердставниця з асоціації російських психологів. Перший день був дуже напруженим, особливо для всіх європейських представництв. Деякі хотіли, щоб російська представниця покинула зустріч. Але в будь-якому разі, ця зустріч дозволила нам та представникам Андського університету розпочати більш глибокий діалог з представницею української асоціації.
Діана Агудело, моя колега, заступниця декана, яка відповідала за організацію заходу AПA, є експертом з надання першої психологічної допомоги. Діана має великий досвід з навчання експертів та експерток з надання першої психологічної допомоги. Вона запропонувала провести таке навчання для українських психологів та психотерапевтів для надання психологічної підтримки по телефону. Це дуже важливі навичкі, я вважаю, що ще за часів пандемії було важливо навчити психологів по всьому світу надавати таку підтримку дистанційно.
Таким чином, коли наша колега з української асоціації повернулась до України, вона вийшла на зв'язок, та ми почали думати, як би ми могли організувати таке навчання, що могло б бути найбільш корисним для українських колег. Разом з ще кількома моїми колежанками ми почали підготовчі роботи.
Валерія Палій – президентка Національної психологічної асоціації України - та її колеги розпочали процес організації із свого боку. Наша ідея була запропонувати щось нескладне, нарпиклад, майстер-клас на платформі zoom, де у нас були чотиригодинні зідзвони. Асоціація надала нам двох синхронних перекладачів з української на іспанську та з іспанської на українську, які працювали ідеально. Найцікавіше було говорити про конкретні випадки: якими мають бути дії психолога у конкретній ситуації, що є головним, як не нашкодити.
Діана Агудело та Діана Санчес, колеги-експерти з надання першої психологічної допомоги, які працювали тут із багатьма групами населення, провели весь цей базовий тренінг. Це був семінар, який, як я розумію, відвідало близько 100 осіб, що є чудовим результатом. На другому семінарі їх було вже менше. Другий семінар, який ми проводили з ще однією колегою, Івон Гомез, був з більш вузькою тематикою - для людей, які вже проходили курси психологічної допомоги, або для людей, які внаслідок кризи вдавались до самогубства. Хоч ми і говорили двома різними мовами, я розумію, що, не дивлячись на всі відмінності, наша психологія одна й та сама. Було дуже цікаво слухати одна одну. Серед відвідувачів заходу були люди більш досвідчені, були молодші, які мали можливість багато чому навчитись та всі були дуже активні.
Що дуже привернуло мою увагу, так це те, що коли ми попросили про зворотній зв'язок, більшість говорили про те, як в принципі для них було важливо, що ми з Колумбії організували для них цей проект, для України, для українців, це було наче символом того, що у світі йде підтримка українців, що хтось хоче допомогти. Багато хто про це говорив, різними словами, але по суті, саме це, не самі знання чи навички, а ця надія мала для них дуже велике значення.
Марина: Як давно почалися дослідження про допомогу жертвам наслідків війни та озброєних конфліктів?
Ана: Таким дослідженням у Колумбії вже багато років. Наприклад, на цю тему вам варто спілкуватися з професором Хуаном Пабло Арангуреном. Він представляє одну з двох найбільших шкіл у Колумбії. Це скоріше підхід критичної соціальної психології або соціальної психології спільнот. Головний інтерес полягає в тому, як ми ставимося до спільнот, які пережили конфлікт, не думаючи про них як про людину чи індивіда, а як про соціальну групу, спільноту, мережу, стосунки. Він уявляв собі спільноту як дещо, що руйнується або пошкоджується у наслідок озброєного конфлікту - втрачається довіра, спільнота перетворються на фрагментовану. Робота соціальних психологів полягає у тому, щоб відновити цілісність спільноти, відбудувати спільноту - тому вони концентруються на суспільній психології. Соціальна робота, наративна психологія, психологія вивільнення та критична психологія опікуються відбудовою спільноти чи громади. Дослідженням і роботі у цьому напрямку вже більше двадцяти років, ними також дуже цікавляться і включають у свою роботу громадські організації та державні інституції.
Є також інший підхід, який, на мою думку, був менш ефективним. Це про індивідуальну допомогу, про те, як ми допомагаємо окремим жертвам, які мають симптоми травми, симптоми гострої травми або посттравматичного стресу. Це клінічний підхід і більше схожий на класичні психологічні підходи: ми намагаємося зменшити симптом, щоб людині стало краще. Над цим підходом працюють як мінімум дві людини Леонідас Кастро та Іона Нейсміт, професорка з Ірландії, яка працювала з нами протягом 7 років над розробкою індивідуальних традиційних клінічних підходів, таких як зменшення симптомів для жертв збройного конфлікту.
Марина: Це те, що нам дуже знадобиться. Зараз багато людей повернеться з армії, жінок і чоловіків. У нас не вистачає психологів для роботи з ветеранами, і це тільки початок. Яким є досвід Колумбії, чи враховуються тут потреби найбільш вразливих верств населення?
Ана: Я б не сказала, що так. У Колумбії майже всі люди живуть у містах, тому що частково конфлікт привів їх у міста, але також економіка привела їх у міста. Ніби існують якісь теоретичні чи академічні розробки, але до людей воно досягає дуже рідко і обмежено. Я не впевнена як саме зараз, але так тривало багато років. Оскільки уряд мав цілу програму допомоги демобілізованим партизанам і воєнізованим формуванням та їхнім родинам. Була одна особа, на кшталт менеджера, який відповідав за 100 осіб. Це були люди з дуже невеликою підготовкою, нещодавні випускники, які повинні були взяти на себе відповідальність за обслуговування 100 людей. Але по факту це все перетворилось в чисту бюрократію. Заповнення форм, а не задоволення потреб.
З іншого боку, громадські організації потрошку, не завжди помітно, намагаються допомагати громадам, але зрідка у них є можливості надавати вузько спеціалізовану психологічну допомогу. На жаль, така допомога не доходить ні до жертв озброєного конфлікту у Колумбії, ні до бідних верств населення, ні до найвразливіших. І на це є багато причин. Є якесь централізоване розуміння проблеми, є невелика кількість спеціалістів та спеціалісток, але цього недостатньо і не вистачає, щоб допомогти людям, які цього потребують, та навіть для того, щоб надавати цю допомогу у тій формі, в якій це потрібно.
Марина: На вашу думку, після завершення війни, які виклики ми матимемо? В першу чергу, це звичайно, недостатня кількість кваліфікованих людей…
Ана: Так, це по-перше. Проте ще однією важливою річчю є ефективне та якісне виявлення людей, які потребують психологічної допомоги. Є деякі стратегії, які мають відношення до соціальної психології та психології громади. Наприклад, сьогодні існує дослідження, яке показує, що добре зроблені соціальні кампанії, засновані на висновках соціальної психології, є надзвичайно ефективними та економічно вигідними для охоплення всього населення та мобілізації та трансформації певних аспектів серед населення.
В наслідок таких соціальних кампаній стає можливим надання допомоги тим, кому це потрібно. Це можуть бути військові, усі ті, хто був на передовій, але у кого не обов’язково розвинуться клінічні симптоми, тому що вони дуже здорові люди. Є люди, які пройшли через війни, але які є дуже стійкими, і з ними нічого або дуже мало трапляється.
Це може бути більш загальна робота, покращення вашого самопочуття, робота з горем, з травмою. Є вже навіть ідея, щоб провести буквально чистку систем шкільної освіти чи первинної охорони здоров’я, щоб виявити тих людей, які справді потребують дуже спеціалізованої допомоги. Професіонал має бути супер кваліфікованим, ризик дуже високий і це може дорого обійтися. Терапія може тривати від 12 до 36 сеансів. Одним потрібні висококваліфіковані психологи та лікарі, а іншим потрібні просто ті, хто за ними наглядатиме та про них піклуватиметься.
Марина: Що скажете про поточну ситуацію в Україні в цьому контексті?
Ана: Існує багато викликів поки триває війна і тоді коли війна закінчується. Це ми також обговорювали на семінарі. Ми попросили надіслати нам кейси, щоб ми могли краще підготувати семінар із тими кейсами, які реально були в контексті. Ми побачили, на контрасті те, що відбувається з більшістю, що відбувається з тими, хто має вразливе психічне здоров’я, що відбувається з тими, хто залишається, і що відбувається з тими, хто виїжджає. Це дві реальності, але обидві вони дуже важкі з точки зору психічного здоров’я. І що буває з військовими і невійськовими, а що з дорослими, і що з дітьми. Є багато різних аспектів і точок зору. У них є спільне, але є і відмінне.
Ми вдячні FLAX Foundation за можливість організації цього інтерв´ю
Підписатися на розсилку