17.01.2022
Історично, політики рівних прав і можливостей, гендерної недискримінації спочатку приймались на рівні окремих різних держав. В 1995 році, коли в Пекіні відбулась велика міжнародна конференція, в якій взяли участь різні держави, в тому числі делегація з України, звернули увагу на питання гендерної політики, гендерної рівності. Саме з 90-х років держави почали активно впроваджувати такі політики. Це стосується і України, оскільки ми маємо досить добре розроблене законодавство щодо забезпечення рівних прав і можливостей. Наступним рівнем поширення цих ідей став бізнес. Великий транснаціональні корпорації, на зразок Coca Cola, почали розуміти, що прибуток залежить від того наскільки працівники чи працівниці почувають себе щасливими, задоволеними на своєму робочому місці, та бізнес структури почали запроваджувати ці політики. Наступна хвиля, яка на сьогоднішній день триває і в Україні, впровадження цих політик в громадських організаціях чи аналітичних центрах. І тепер дійшла черга до ЗМІ та закладів вищої освіти. Наприклад Києво-Могилянська академія чи не перший ЗВО, який в 2018 р. запровадив відповідну політику.
Одна з ідей політик недискримінації гендерної рівності, це робочі місця з гідними умовами праці, без дискримінації. Ці політики стосуються не приватних сфер - сфера роботи, навчання. В Україні є з цим проблема, тому виникає необхідність вирішувати її, і саме ці політики допомагають реагувати і попереджати. Поширення кращого міжнародного досвіду західних країн, США, Канада, країни ЄС мають досить хороші політики забезпечення рівних прав і можливостей. Проте перед тим як впроваджувати дані політики, важливо попередньо ретельно вивчити та дослідити досвід та думки працівників та працівниць цих компаній, ГО та ЗВО. За результатами опитування ми бачимо, що є дуже високий рівень необізнаності про те, що таке дискримінація. Досить мала частка громадян та громадянок України усвідомлюють, що вони зазнають дискримінації. Тому фактично однією з основних проблем залишається необізнаність про власні права, трудові і не тільки, та складність їх відстоювання.
Роботодавці зобов'язані дотримуватись принципів недискримінації гендерної рівності як в процесі відбору працівників та працівниць, так і при звільнені. Міжнародна організація праці, це та організація, яка регулює трудове законодавство, та принципи недискримінації, які досить активно порушуються. Нещодавно набула чинності нова конвенція про викорінення насильства та домагання в сфері праці. Останні роки ми бачимо в Україні, що тема сексуальних домагань, тема сексуального гендерно зумовленого насильства стає більш актуальною. Сексуальні домагання в сфері праці, це одна з найбільш табуйованих тем, та дуже поширена серед судових випадків. ГО “Невидимий батальйон” проводила дослідження стосовно темими сексульних домагань на ринку праці, одне з яких охоплює і тему сексуальних домагань в військовій сфері. Наразі є два гучних судових випадки Валерії Сікал та Ольги Деркач, які показують, що тема сексуальних домагань, на ринку праці є дуже актуальною.
Щорічно з 25 листопада по 10 грудня проводиться Всеукраїнська кампанія “16 днів проти насильства”. 25 листопада - міжнародни йдень протидії насильству щодо жінок, 10 грудня - міжнародний день з прав людини. Всі ці 16 днів присвячені приверненню уваги до теми гендерно зумовленого насильства. Є такий хештег #РобочийПростірБезНасильства, де міжнародна спільнота привертає увагу до конвенції МОП №190. Дуже важливо щоб Україна також долучилась до цієї конвенції, адже нам бракує привернення уваги до сексульних домагань та насильства на роботі. Тема безпеки в публічному просторі стосується всіх випадків насильства та згвалтуванням, наприклад в українських поїздах. Це велика проблема, яка потребує додаткової уваги.
Проте перш ніж розробляти певні політики варто фахово вивчити ситуацію. Це розуміють профільні міністерства. В серпні 2021 року міністерство соціальної політики видало наказ, в якому затвердило методичні рекомендації щодо проведення гендерного аудиту підприємствами, установами та організаціями. Цей аудит та подібні речі в Україні проводяться вже більше 10 років. В нас є багато різної літератури про те, як це правильно робити. Сфера освіти також передбачає гендерний аудит. 5 листопада 2021 року Міністерство освіти та науки затвердило методологію та критерії проведення гендерного аудиту закладів освіти. І до кінця цього року міністерство має провести спочатку аудити в середині себе, як структури, і вже пізніше в ЗВО. Це все відбудеться в рамках міжнародної ініціативи “Партнерство Біарриц”, яке стосується забезпечення рівних прав і можливостей, та яким переймається і перша леді країни.
Політики недискримінації основні свої ідеї та засади, беруть з українського законодавства. В нас є Конституція України, Закон України про забезпечення рівних прав та можливостей жінок та чоловіків, який існує вже більше 15 років. В нас є ЗУ про засади запобігання та протидії дискримінацій. Важливо щоб люди читали це законодавство, оскільки важливо знати про свої права.
Щоб політика була дієвою, в ідеалі має бути уповноважена особа та механізм контролю. Важливо робити моніторинг, щорічний звіт, проводити дослідження, щоб політику постійно вдосконалювати. Також важливо не тільки розглядати скарги чи виявляти недоліки, а ще й забезпечувати консультативну інформаційну підтримку та навчання. Необхідно актуалізовувати та давати визначення таким поняттям як: дискримінаційні висловлювання, мова ненависті, утиски. Необхідно також звертати увагу на друковані матеріали та публічні висловлювання, тому що це те що важливо для розуміння та знання своїх прав.
В 2020 році, в НАУКМА, рамках курсу “Вступ до гендерних студій”, було проведене дослідження “ Гендерний портрет НАУКМА”. Була зібрана статистика з відділу кадрів, щоб на прикладі університету показати, про наявні проблеми, та в майбутньому їх вирішити. Дослідження показало, що спостерігається вертикальна та горизонтальна гендерна сегрегація як серед студентства, так і серед викладачів. В рамках політики подібні недоліки були допрацьовані.
Київська міська державна адміністрація відома тим, що в них привертається увага до тематики гендерної рівності. Там так само було проведене дослідження “Гендерний портрет КМДА”. Це є у відкритому доступі. Подібних досліджень дуже мало, але вони є важливими, оскільки перш ніж привертати уваги до навчання та впроваджувати політик, необхідно вивчати та виявляти індивідуальні проблеми. З результатами даного дослідження 80% опитаних підтримують ідею політики недискримінації та гендерної рівності. Теж важливо, що серед опитаних вік є тією категорією, за якою найбільше дискримінуються українці та українки. Ейджизм, це проблема, яка виявляється найчастіше. Необхідно говорити про недискримінацію прав людини та поширювати практики, які містять дослідницьку складову. В Україні більше 10-ти років є різні приклади того, як найбільш ефективно це робити.
В Україні існують різноманітні програми та конкурси для компаній та громадських організацій. Наприклад конкурс який проходив 2010-2011 році “Рівні можливості: найкращий роботодавець”. Конкурс “Український індекс корпоративної рівності”, де кампанії та організації заповнювали форму, що передбачає дослідження протидії дискримінації за ознаками статі. В рамках цього індексу взяли такі категорії як стать, інвалідність і СОГІ (сексуальна орієнтація та гендерна ідентичність). Також є конкурси, де різні правозахисні ГО карають за сексизм в ЗМІ. Такі програми та конкурси фактично є дослідженнями ситуації в Україні серед бізнесів і серед компаній. Дуже важливо цю інформацію робити публічною.
Серед кращих практик хочу зазначити всеукраїнську кампанію “HeForShe University Tour”, де ООН жінки співпрацюють з університетами задля протидії стереотипам. В рамках цієї кампанії вони презентували дослідження та фільм про стереотипи. Необхідно привертати увагу до теми досліджень, адже це важливо для того, щоб впроваджувати певні суспільні зміни.
Гендерна політика закладів освіти та гендерний аналіз підручників. Підручник “Ділова кар’єра”, як приклад дискримінаційної фахової літератури
Гендерний моніторинг фахової літератури є дуже важливим. Міністерство освіти і науки цим займається, щодо дошкільної, шкільної освіти. В рамках університетської освіти є певна автономія, але є певні рекомендації, які варто брати до уваги. Але ми бачимо, що серед фахової літератури та навіть захищених дисертацій трапляються ті, що абсолютно не підпадають під сучасне фахове розуміння тематики прав людини, недискримінації та рівності. Якщо заклад проводить гендерний аудит, він як складова, теж передбачає гендерний аналіз фахової літератури.
Нещодавно відбувся скандальний випадок з підручником “Ділова кар'єра” , оскільки цей підручник йде врозріз з уявленнями про сучасне розуміння фаховості, він досить дискримінаційний за ознакою статі. Буває так, що університет не знає про те, що в програмах тих чи інших курсів є подібна література. Депутатка Інна Совсун написала пост, що вона відшукала ті університети, в навчальних програмах яких є така література, і працівники та працівниці цих закладів були прикро здивовані. Гендерний аудит ЗВО, якщо він фахово проведений, дає можливість звернути на це увагу та вчасно виявити такі речі. В Україні в останні роки діє ініціативна група стосовно цього питання. Гендерна експертка, колишня радниця міністерки освіти і науки Лілії Гриневич - Олена Масалітіна фахово робить гендерний моніторинг навчальної літератури. Це дуже важливо, привернення до цього уваги небайдужої громадськості вже приносить позитивні результати, і зараз цей підручник вилучили з програми курсів ЗВО.
Активна протидія дискримінації. Які практики можуть і мають відбутися?
Я вважаю, що протидіяти варто передусім через освіту. В мене до сих пір є низка претензій до шкільної освіти. Колись мене запросили, щоб на фокус-групах визначити як учнівство старших класів засвоїло курс про права дітей. ЦЕ була одна з хороших гімназій Києва. Виявилось, що вони дуже добре завчили статті з декларації прав дитини, але як на практиці якісь питання вирішувати не зовсім добре знали. Наприклад, я питала, чи потрібний дітям приватний простір. От у вчителів є своє викладацькі, вчительські. Банально про туалети, бо ми знаємо як в деяких школах і закладах ВО вони сегреговані, для адміністрації - кращі. І з'ясувалося, що проблемно було застосовувати певні пункти законодавства. І ще щодо критичного мислення, я вважаю, що в школах такі уроки вони не для зазубрювання та відтворення інформації, а це уроки на рівні здорового глузду і адекватного знання своїх прав, вміння їх гідно відстоювати, критично мислити. Мені хочеться щоб були якісь фахові уроки щодо права загалом, щодо сексуальної освіти банально, бо є багато проблем, які пов'язані в тому числі з насильством через низку таких нюансів. Тому варто починати ще зі школі і звісно з ЗВО.
Оскільки, за результатами опитування громадської думки виявлено, що багато людей орієнтуються на інформацію з ЗМІ та телебачення, то дуже важливо на рівні телебачення мати більш адекватні серіалів та різні ток шоу. Ситуація змінюється і є певні зрушення, навіть в таких популярних ток-шоу наприклад “Міняю жінку” зображені рівні форми родин. Але телебачення теж варто певним чином розвивати.
Судова система. Дуже прикро визнавати, в нас багато проблем в цій системі. Вже кілька років в нас тривають судові випадки із сексуальними домаганнями. І інші постраждалі не завжди можуть відстоювати свої права. Ми знаємо про випадки згвалтування, як вони висвітлюються в ЗМІ та як важко працювати з цими випадками. Тому потрібно змінювати судову систему. Це глобальна проблема корумпованості, відсутності віри в те, що є можливість у разі порушень відстояти свої права. Є презумпція невинності, бо якісь складні випадки варто розглядати з обох боків. Судова система це те, що в нас потребує найбільшого зрушення. Дуже важливо, що ми зараз маємо все більше судових випадків. Навіть якщо вони програні, але вже є певні прецеденти. Варто запустити більш активно судову практику щоб в нас працювала не тільки законодавча, виконавча, а й судова влада.
Підписатися на розсилку